Pages

середа, 22 лютого 2017 р.

2017.02.25

Досить довгий час збиралась написати щось, але, чомусь весь час не вдавалось. Так само, як майже не вдається малювати. Те ж саме можу сказати і про колись близьких мені людей. Як не дивно, але я майже ні з ким не бачусь. Телефонні розмови зведені до мінімуму, а при випадкових зустрічах з людьми на вулиці я мило посміхаюсь і кажу: "Привіт". Все. 
Є ті, за ким я страшенно сумую. Іноді можу проплакати весь вечір від туги. Але, при цьому, я не беру телефон в руки, щоб подзвонити, чи написати. Проте, найчастіше усі мої вечори заняті дітьми. Чужими.
У такі дні, як сьогодні я багато думаю. Описую свої плани на наступний місяць і щоразу лишаю там місце для однієї-двох зустрічей, які, напевно, ніколи не відбудуться. 
Я знаю, що не розумно жити так. Але краще так, аніж ніяк.

Немає коментарів:

Дописати коментар